У 1941 році Сполучені Штати нанесли мідну пасту на талькові підкладки для створення проводки для виробництва безконтактних запобіжників.
У 1943 році Сполучені Штати почали широко використовувати цю технологію у військовому радіообладнанні.
У 1947 році епоксидну смолу почали використовувати для виготовлення матеріалів підкладки. Паралельно Національне бюро стандартів (NBS) розпочало дослідження технологій виготовлення компонентів-таких як котушки, конденсатори та резистори-з використанням технології друкованих схем.
У 1948 році США офіційно дозволили комерційне використання цього винаходу.
Починаючи з 1950-х років транзистори,-які генерували значно менше тепла-почали значною мірою витісняти вакуумні лампи; саме на цьому етапі технологія друкованих плат почала набувати широкого поширення. У цей період травлення ламінатів з фольги стало домінуючою технікою виробництва.
У 1950 році Японія почала використовувати сріблясту фарбу для проводки на скляних підкладках, а також мідну фольгу для проводки на паперових-фенольних підкладках (Copper-Clad Laminates, або CCL), виготовлених із фенольних смол.
У 1951 році поява поліімідної смоли ознаменувала значний прогрес у термостійкості матеріалів підкладки, що призвело до подальшої розробки друкованих плат на основі полііміду.
У 1953 році компанія Motorola розробила двосторонню друковану плату з використанням технології наскрізного-отвору (PTH). Згодом цей метод був застосований для виробництва багато-шарових друкованих плат.
До 1960-х-десятиліття після їх початкового широкого впровадження-технології друкованих плат досягли стадії зростаючої зрілості. Після представлення двосторонніх-плат Motorola почали з’являтися багато-шарові друковані плати, завдяки чому значно покращилося співвідношення щільності проводки до площі поверхні підкладки.
У 1960 році В. Далгрін створив першу гнучку друковану плату, вставивши металеву фольгу з малюнком схеми в термопластичну підкладку.
У 1961 році корпорація Hazeltine у Сполучених Штатах розробила багато{1}}шарову друковану плату, адаптувавши метод -скрізного-отвору.
У 1967 році була запроваджена технологія виробництва, відома як «Plated{1}}технологія»-форма додаткової обробки-.
У 1969 році FD-R успішно виготовив гнучкі друковані плати з використанням поліімідної смоли.
У 1979 році компанія Pactel представила «процес Pactel»-ще один інноваційний метод у галузі виробництва друкованих плат з додатковими технологіями. У 1984 році компанія NTT розробила «Метод полііміду міді» для тонкоплівкових -схем.
У 1988 році компанія Siemens розробила друковану-плату для підкладок мікропроводки.
У 1990 році IBM розробила друковану плату з поверхневою ламінарною схемою (SLC).
У 1995 році компанія Panasonic розробила друковану плату ALIVH-.
У 1996 році Toshiba розробила друковану плату B2it-.





